Толерантність чи толерастія?

Сьогодні 16-е листопада - міжнаро́дний день толера́нтності. Вирішив написати статтю, приурочену до цього дня.

Як ви вже, мабуть, помітили, наше сучасне суспільство активно закликають до толерантності. Саме поняття толерантність, є річ непогана і навіть правильна, в більшості випадків, але не в такому вигляді, як її нам нав’язують політики-популісти.
Так, що ж таке толерантність? Толерантність – це не більше ніж здатність людини з повагою сприймати думки, які відрізняються від її власних, а також особливості поведінки та способу життя інших. Поняття «толерантність» можна перефразувати словами «Живи своїм життям і не заважай жити іншим», така позиція близька багатьом людям, і спробую припустити, що близька вона і вам.
Зробимо висновок, що толерантна людина буде з повагою відноситись до інших людей і їх способу життя, але завжди готова захистити свої інтереси та інтереси свого народу.
Тому, сприймаючи толерантність, як загально визначене поняття, ми не можемо очікувати загрози бути утисненими в своїх уподобаннях, звичаях, ідеях тощо.
Але чого очікувати від нової форми толерантності – толерастії, яка неупинно поширюється серед керованих мас? Успіх толерастії над толерантністю пояснюється успішною підміною цих понять і щоб підтвертидити це, спробуємо дати визначення толерастії:
Толерастія – це добровільний прояв надмірного терпіння до чужого способу життя, з можливим, його частковим або повним перейняттям, як правило, нехтуючи власними уподобаннями, звичаями, ідеями релігією тощо. У великих масштабах така позиція приводить до винищення нації, її культури і традицій.
Отже, толераст – це пасивна людина яка не здатна захищати свої інтереси та інтереси свого народу, під впливом чужої пропаганди чи натиску, така людина перетворюється в раба з нав’язаними їй цінностями.
Наша влада, активно продвигаючи толерастію в маси і завзято нагадуючи людям, що ми маємо добре ставитись до емігрантів, з терпінням сприймати повадки сексуальних меншин та дозволяти проникнути будь якій культурі на територію нашої держави, забуває повідомити нас про те, що емігранти незаконно відбирають наші робочі місця, скоюють злочини проти українців, а від представників сексуальних меншин іде відверта пропаганда вільних сексуальних відносин та збочень.
Можливо вони не згадують про це, бо більшість серед них не українці і їм начхати на нашу країну і нас разом взятих?

Прояв толерастії в Україні ще не набув такого значного поширення як в країнах західної Європи, тому для нас ще не все втрачено.
Надмірна політична толерантність або толерастія, в країнах Західної Європи, у питаннях еміграції, одностатевих зв’язків, релігії тощо, призвела до численних проблем. Наприклад, блукаючи центром Лондона вам пощастить якщо ви побачите хоч купку корінних британців. А мусульманська Франція вже в котре страждає від заворушень з боку емігрантів. А гей-паради в цих країнах стали нормою.

Тож пам’ятайте, толерантність повинна проявлятись в міру, щоб не перетворювалась вона в толерастію, а гості нашої країни мають знати, що «В чужой монастырь со своим уставом не ходят».